Тиберій Плавцій Сільван Еліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тиберій Плавцій Сільван Еліан
Ім'я при народженнілат. Tiberius Plautius Silvanus Aelianus
Народивсядо 11
Померпісля 79
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовий очільник
Знання мовлатина
Посадаконсул-суффект
Військове званнялегат
Термін45 та 74 роки
РідЕлії
БатькоЛуцій Елій Ламія
Матиневідомо або Aproniad
У шлюбі зневідомо
ДітиЛуцій Елій Ламія Плавцій Еліан

Тиберій Плавцій Сільван Еліан (лат. Tiberius Plautius Silvanus Aelianus; до 11 — після 79) — політичний та військовий діяч Римської імперії, двічі консул-суффект 45 та 74 років.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив із впливового роду Еліїв. Син Луція Елія Ламії, консула 3 року. Був всиновлений Марком Плавцієм Сільваном. У 14 році увійшов до колегії августулів. У 35 році призначено магістром монетного двору. У 36 році призначено претором. У 39—40 роках командував V легіоном Алауд.

У 42 році за імператора Клавдія став міським претором. У 43 році як легат взяв участь у підкоренні південної частини Британії. У 44 році повернувся до Риму. У 45 році став консулом-суффектом вперше. У 47 році Плавція включено до стану патриціїв.

У 55—56 роках як проконсул керував провінцією Азія. З 61 до 66 року керував провінцією Мезія. У цей період він здійснив похід на Крим проти скіфів, ставши на чолі підрозділів VIII Августового і VII Клавдієвого легіонів. За свідченням епітафії Плавція Сільвана з Тібур, він «змусив скіфського царя зняти облогу з Херсонесу». Римські війська залишили Кримський півострів одразу або через деякий час після завершення походу Плавція Сільвана[1].

У 69 році підтримав Веспасіана у боротьбі за владу. За це останній, ставши імператором, надав Плавцію право на тріумф. З 70 до 72 року як проконсул керував Тарраконською Іспанією. У 70 році увійшов до колегії понтифіків. У 72—73 роках був префектом Риму.

У 74 році вдруге став консулом-суффектом, разом з Луцієм Юнієм Криспом. Помер у 79 або 80 році.

Родина

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Griffin, Miriam Tamara (2002). Nero: The End of a Dynasty. Routledge. pp. 108, 116—118, 194. — ISBN 0-415-21464-5.